Звіт за результатами опитування з проблем поінформованості про ін'єкційну наркоманію та ВІЛ/СНІД серед працівників відділу по боротьбі з незаконним оббігом наркотичних засобів МВ УМВС в м.Ужгород
Громадська організація "Товариство громадського самозахисту" провела опитування серед працівників міського ВБНОН з метою дізнатися . Метод було обрано з огляду на специфічність як об'єкту, так і предмету дослідження. До групи ввійшло всі 4 працівники міського відділу, очолюваних Геннадієм Александровим. Група респондентів складалася виключно з представників чоловічої статі.
Крім згаданої, протягом дослідження було поставлено задачу - визначити можливості більш ефективної профілактичної роботи по зниженню ризику поширення наркоманії та СНІДу у м. Ужгород. Правоохоронці навідріз відмовилися відкрито давати інтерв'ю, посилаючись на свою оперативну роботу, тому все проходило анонімно.
Протягом опитування, було з'ясовано наступний аспект проблеми: Рівень знань про ВІЛ/СНІД та ін'єкційну наркоманію, і категорії людей, які (потенційно) є ін'єкційними споживачами наркотиків і відношення до них працівників правоохоронних органів
Представники ВБНОНа знають про програми обміну шприців та голок які працюють в місті. Навіть періодично ведуть умовний нагляд за контингентом який відвідує такі пункти. Але як зазначили правоохоронці вони ніколи не заходять у такі пункти - це умовне "табу".
Сконцентровані відповіді правоохоронців:
- Ми знаємо про таку програму в місті Ужгород
- Програма допомагає знизити рівень ВІЛ-інфекції
- Такі програми не сприяють зростанню наркоманії, навпаки вони запобігають їй.
- Головне щоб в програмі працювали не випадкові люди, а професіонали (лікарі, соціальні працівники). В рідких випадках там може працювати колишній наркоман, але довіряти йому не можна.
- Ми знаємо де знаходяться всі пункти обміну шприців в Ужгороді
- И знаємо що там роздають: шприци і презервативи. Інколи дають літературу і гроші наркоманам за те що вони здають шприци спорчені.
- Там не продають наркотики
- Міліція не повинна дежурити біля таких пунктів, але інколи таке буває. На жаль ми виконуємо не тільки пряму свою функцію, а ще й працюємо в інших напрямах. Насьогодні ми половили всіх серйозних наркоманів, тому в цьому напрямі мало роботи в Ужгороді.
- Ми не ловимо тих хто міняє шприци в таких пунктах. Не відбираємо шприци і літературу у наркоманів які виходять з пункту.
- Наркозалежним потрібні презервативи оскільки вони мають сильний потяг до статевих відносин.
- Ми не знаємо чи робота таки центрів ефективна оскільки не цікавилися даною інформацією.
- У нас не було проблем з працівниками таких центрів.
- Найбільш популярний спосіб вживання наркотиків це куріння та ін'єкції. Серед наркотиків найпопулярніші: канабіс, наркотики на опіумній основі, хімічні препарати на основі ефедрона. В Ужгороді популярні лише дешеві наркотики, у нас бідні наркомани.
- Ми не знаємо назву організації яка організовує пункти обміну
- Ми думаємо що такі пункти не сприяють скороченню ВІЛ-інфекції. Вона все одно буде поширюватися.
- Ми знаємо про метадонову програму - наше відношення і позитивне і нейтральне. Але не даний момент її не можна вводити в Україні - наші люди не поведуть себе правильно.
- Для того щоб не було наркоманів треба займатися їх вихованням у сімях і в школі. А ми лише затримуємо. Наркоманам і тюрма не допоможе.
- Як ізолювати: садити їх у тюрми, бо наркоман все одно повернеться до старого
- Для того щоб боротися потрібно обмежити доступ до лікарських препаратів які містять опіумну основу - без рецептів.
- Наркоманів найбільше: ін'єкційні - з 16 років і до 30, курять - 14 до 20, глотають - з 17 до 25
- Наркоманія - це погана звичка, яка починається з малого і закінчується важким наркотиком. Наркоманія - це хвороба
- Найбільші скупчення наркоманів - Новий район (Заньковецька, Дівоча, Легоцького). Найбільше збираються біля розважальних закладів, нічних барів, інтернет-кафе.
- Ми були на різних семінарах присвячених такій тематиці
- Ми знаємо що ВІЛ передається статевим способом і через шприц (ми часто можемо стати жертвами брудних шприців, під час проведення операції).
- Ми затримували наркоманів які беруть участь у програмах, і часто відпускали бо знали що він співпрацює з пунктом, тобто хоче вилікуватися.
- Ми не затримували серйозних поставщиків (ніхто не дасть їх затримати)
Деякі висновки та рекомендації
При організації і проведенні кампаній по зниженню ризику від наркоманії та СНІДу слід звернути увагу на наступні аспекти:
- Представники ВБНОНа знають про програми обміну шприців та голок які працюють в місті. Але не мають достатньої інформації про організацію та роботу.
- Періодично ведуться умовний нагляд за контингентом який відвідує такі пункти. Отже існує певне недовіря.
- Правоохоронці вважають що наркоманам дають гроші за те що вони здають шприци спорчені.
- Міліція не дуже серйозно ставляться до таких центрів
- Велика текучість кадрів не може сприяти професіоналізму у ВБНОНі
- Міліція має поверхневу інформацію про ВІЛ/СНІД. Очевидно вони не перебували на семінарах і з ними майже не проводиться інформаційна робота. Крім того у друкованих мас-медіа майже нічого не зявляється про програму. Ефективність електронних змі у даному напрямі майже не ефективна.
- Міліція володіє статистикою якою не володіють учасники програми
- У міліції не має контакту з програмою і у них відсутня література про сучасну роботу програми.
- Міліція може дати чимало рекомендацій по створенню нових пунктів обміну і по оперативним реаліям.
- Треба звернути увагу на інформаційно-консультаційну роботу з правоохоронцями
- При проведенні заходів по зниженню ризику від наркоманії та СНІДу слід принципово відмовитися від репресивного підходу через його неефективність, а іноді і зворотній ефект. Але для цього треба провести семінари і роз'яснювальну роботу з міліцією.
- Окремим напрямком профілактичної та реабілітаційної роботи повинна стати робота з міліцією з метою подолання "відторгнення" та ізоляції наркозалежних від суспільства, проведення соціальної адаптації. Тому міліція повинна бути включена в коло отримувачів нової інформації щодо програми.
- Профілактична робота повинна охоплювати не тільки ін'єкційних користувачів наркотиків, але й інші категорії населення, особливо школярів. До яких у школу можуть прийти і міліціонери, до них рівень цікавості досить значний.
- Працівники міліції також можуть роздавати літературу для наркозалежних
|
